Середньовічний замок Жовкевських, Жовква

Замок розташовано в центрі міста над річкою Свиня. Будівництво його розпочалося одночасно із заснуванням Жовкви наприкінці XVI ст. коронним гетьманом Станіславом Жолкевським. На проектування замку Жолкевський запросив італійського архітектора Павла Щасливого. На будівництві замку працювали архітектори Павло Римлянин і Амброзій Прихильний. За планувальною конфігурацією замок квадратний у плані з чотирма наріжними триярусними баштами. Замковий двір, сформований чотирма корпусами, за параметрами близький до 120 х 120 м. На осі двоповерхового північно-східного корпусу знаходилася чотирьох'ярусна надбрамна башта з білокам'яним порталом. З протилежного південно-західного боку навпроти брами містився палац. По боках від палацу стояли одноповерхові корпуси. Зведені з цегли та каменю, споруди замку за архітектурно-пластичним трактуванням були цілком співзвучними з архітектурно-стилістичними тенденціями свого часу - архітектурою ренесансу початку XVII ст.

 

Із замком, чи принаймні з містом Жовквою, як і з родиною Жолкевських, пов'язана доля Хмельницьких. За однією з версій, Михайло Хмельницький - батько майбутнього гетьмана Богдана Хмельницького - був на службі у Станіслава Жолкевського.

 

Після загибелі Станіслава Жолкевського в битві з турками під Цецорою (1620) порядкували в замку вдова гетьмана Регіна з Гербуртів і син Ян, але він ненадовго пережив батька. Далі замок перейшов у власність Івана Даниловича, який одружився з донькою Станіслава Жолкевського Софією. Потім спадкоємцями замку стають їхній син Станіслав і Софія-Теофілія Даниловичі. Софія-Теофілія в 1627 р. вийшла заміж за краківського каштеляна Якова Собеського. У 1629 р. вона народила сина Яна, який з 1670 p. успадкував замок у Жовкві, а в 1674 р. став польським королем.

 

З 1674 р. Ян III Собеський починає перебудовувати замок на королівську резиденцію. Особлива увага приділялася фасаду палацу. До нього прибудовують портик на висоту двох поверхів та двох'ярусні галереї вздовж дворового фасаду. Бокові корпуси, що формують замковий двір, також стають двоповерховими. В їх архітектурно-пластичному вирішенні проглядається барокова стилістика. Значних змін зазнали й інтер'єри палацу. Тоді ж здійснили реконструкцію раніше закладеного парку. Починаючи з 1740 р. і майже до кінця XVIII ст. замком володіли Радзивілли або представники їхньої родинної лінії. Але, поступово втрачаючи значення резиденції і перетворюючись на просте помешкання, замок занепадає. Нові власники не тільки не піклувалися про утримання замку, а й нерідко розбирали замкові споруди на будівельний матеріал. Значних збитків будівлям замку було завдано під час пожежі 1915 р. У 20-х роках XX ст. реставрацію замку проводив польський уряд.